ПЕСЕННИК "СПОЕМ, ДРУЗЬЯ / ЗАСПІВАЙМО, ДРУЗІ" (с нотами), 1963

ГЛАВНАЯ СТРАНИЦА / МЕНЮ САЙТА / СОДЕРЖАНИЕ ДАННОЙ СТАТЬИ

ДЕНЬ ЗГАСАВ ЗА ГОРОЮ

Слова О. Новицького
Музика К. Скорохода

День згасав за горою.
Даль синіла кругом.
Ми стояли з тобою
Над широким Дніпром.
Чи згадала ти нині:
Небо в ясних зірках,
Ми йдемо по стежині.
Щастя в наших серцях.

Ти на плечі поклала
Ніжно руки мені,
На прощання сказала:
- Жди мене навесні.
Усміх теплий твій, ясний,
Хай минули літа,
В юнім серці не гасне,
Мов зоря золота.

Білим цвітом квітчає
Сад весна у маю.
Лиш тебе тут немає,
В придніпровськім краю.
Тільки б глянути в очі,
Знать, що в світі ти є!
Ой ви, зоряні ночі,
Ой ти, щастя моє!

ГАСНУЛ ДЕНЬ ЗА ГОРОЮ

Слова А. Новицкого
Музыка К. Скорохода

Гаснул день за горою,
Даль синела кругом,
Мы стояли с тобою
Над широким Днепром.
Помнишь - звездным горошком
Ночь цвела в небесах.
Мы идем по дорожке.
Счастье в наших сердцах.

Нежно руки на плечи
Положила ты мне
И сказала: - До встречи!
Я вернусь по весне.
Свет очей твоих ясных,
Пусть проходят года,
В юном сердце не гаснет,
Словно счастья звезда.

Снова сад расцветает
В приднепровском краю,
Лишь тебя не встречаю,
Дорогую мою.
Только глянуть бы в очи,
Знать, что в мире ты есть!
Ой вы, звездные ночи,
Вам вовек не отцвесть!

НА ОКОЛИЦІ

Слова О. Прокоф'єва
Музика В. Мітькіна

Піднімався, опускався,
Все покрив туман.
Цілий вечір заливався
Про любов баян.

Пісня чарівна злітає,
Де сади густі.
Баяніст лади торкає
В самозабутті.

Розірвали перешкоду
Води весняні.
Краще було б не приходить
В цей куток мені.

Краще б повені тривогу
Вдома переждать,
Або від баяна того
Оддалік стоять...

У ОКОЛИЦЫ

Слова А. Прокофьева
Музыка В. Митькина

Поднимался, опускался,
Все закрыл туман.
Целый вечер заливался
Про любовь баян.

Песни вырвались из плена,
Заняли сады,
Баянист самозабвенно
Трогал все лады.

Разломала все преграды
Вешняя вода...
Мне не надо бы, не надо
Приходить сюда.

Мне бы эту непогоду
Дома переждать
Иль поодаль бы, поодаль
От баяна стать.

курсивом выделены слова, повторяющиеся дважды

НАД РІКОЮ, БЕРЕЖКОМ

Слова І. Кутеня
Музика Є. Козака

Над рікою, бережком
Я гуляла із дружком,
До дванадцяти годин
З чорнобривим молодим,

Ой ріка, стрімка ріка...
Він такий і я така,
То й додому, на біду,
Він не йде І я не йду.

Ой жита, густі жита,
Ой літа, палкі літа!
На зірки дивилися
Та й з дороги збилися.

Заблудились, ясна річ,
Проходили цілу ніч.
Ніженьки наморено,
Все переговорено!

Він мовчить, і я мовчу,
Він спішить, а я лечу!
Аж як сонечко зійшло,
Повернулися в село.

НАД РЕКОЮ, БЕРЕЖКОМ

Слова И. Кутеня
Музыка Е. Козака

Над рекою, бережком
Ой гуляла я с дружком,
С молодцом из молодцов,
До двенадцати часов.

Ой река, ой плес речной...
Я такая, он такой.
Не идем домой - стоим,
Все про звезды говорим.

До чего же рожь густа,
Горячи его уста.
Звезды заискрилися,
Мы с дороги сбилися.

Хоть домой давно пора,
Пробродили до утра,
Ой устали ноженьки
От такой дороженьки!

Он молчит, и я молчу,
Он спешит, а я лечу!
Уж как солнышко взошло,
Возвратились мы в село.

ЙШОВ ВАСИЛЬ

Слова С. Олійника
Музика В. Полевого

Мимо саду, за артіль,
В хату на помості -
Йшов увечері Василь
До Оксани в гості.
До Оксани Василя -
Мов сама несе земля.

До вікна він підійшов,
Далі йти несила.
Чує: в хаті про любов
З кимсь говорить мила.
Під ногами Василя -
Мов хитнулася земля...

"Я люблю тебе, Петрусь,
Я твоя кохана,
Як не віриш, то клянусь", -
Мовила Оксана.
Під ногами Василя -
Зовсім рухнула земля.

Ой ти, молодість-вино,
Треба точно взнати.
- Піду в гості все одно. -
І Василь - до хати.
Розгубивсь, ковтає злість.
- Де ж Петро той? Де той гість?

Він питає, де Петро,
А Оксані смішки:
- Це ж я, - каже, - вчила роль
З оцієї книжки. -
Аж до стелі Василя
Підняла тоді земля!

ШЕЛ ВАСИЛЬ

Слова С. Олейника
Музыка В. Полевого

Мимо клуба, за реку,
К хате на помосте,
Шел Василь по бережку,
Шел к Океане в гости.
Ой, сама несет земля
К той Оксане Василя.

Подошел и хмурит бровь,
Сразу все постыло -
С кем-то шепчет про любовь
В хате голос милой.
Так и вздрогнула земля
Под ногами Василя.

"Я люблю тебя, Петрусь,
Ты - один желанный,
Коль не веришь, то клянусь", -
Говорит Оксана.
Из-под ног ушла земля
У бедняги Василя.

Ой ты, молодость-вино,
И кипит, и бродит.
Поглядел Василь в окно,
Не стуча, заходит.
Так и вздрогнул, душит злость:
- Где же Петр твой, где твой гость?

А она на Василя
Смотрит и хохочет.
- Это ж роль учила я
В пьесе, мой дружочек.
Ой, подкинула земля
Аж до неба Василя!

курсивом выделены слова, повторяющиеся дважды

⇦ Ctrl предыдущая страница / следующая страница Ctrl ⇨

ГЛАВНАЯ СТРАНИЦА / МЕНЮ САЙТА / СОДЕРЖАНИЕ ДАННОЙ СТАТЬИ 

cartalana.orgⒸ 2008-2020 контакт: koshka@cartalana.org