ПЕСЕННИК "НАС ВОДИЛА МОЛОДОСТЬ", 1977


ГЛАВНАЯ СТРАНИЦА / МЕНЮ САЙТА

Листание страниц: CTRL + ← или CTRL + →

ПОИСК ПО САЙТУ:

СОДЕРЖАНИЕ ДАННОЙ СТАТЬИ

БЕРІЗКА

Слова С. Крижанівського
Музика С. Козака

Кожен вечір дожидаю -
Вийдеш ти чи ні?
Кожен вечір виглядаю
У далечині.
Бачу, в білому убранні
Край твоїх воріт
Хтось в неясному смерканні
Все стоїть, стоїть.

Чи не ти мене чекаєш
В сумі самоти?
Я лечу і повертаю -
Ні, не ти, не ти...
Край воріт сумна і мила
В білому вбранні
Жде мене берізка мила
У самотині.

Скільки раз імла вечірня
Маяла крильми,
Скільки раз берізка вірна
Виглядала з тьми.
Ти ж десь довго загулялась,
Не вернулась в дім.
Ти берізкою зосталась
В спогаді моїм.
ОЙ ВЕРБИЧЕНЬКО

Слова Л. Забашти
Музика I. Шамо

Ой вербиченько,
Біле личенько,
Ти шовкова сон-трава,
Пройду отавами,
Зелен-муравами,
На серці згадка ожива.

Голос милого
Незрадливого
Ніжно кликав мене вдаль.
Бринів за хатою
Росою-м'ятою,
Подарував мені печаль.

Він з чорнявою
Ще й з лукавою
Ділить серденько своє.
Мені ж на ґаночку
Аж до світаночку
Сумна зозуля десь кує.

Ой вербиченько,
Темна ніченько,
Синя хвиля з-під весла,
А ми стрічалися
Та й не побралися,
Доріжка терном поросла.
НЕ ШУМИ, КАЛИНОНЬКО

Слова Д. Луценка
Музика I. Шамо

День згаса за обрієм, ліг туман долиною,
І зоря в небі скоро спалахне.
Жду тебе, мій голубе, в лузі під калиною,
Пригорни до серця мене.
Я люблю, страждаючи,
Від душі кохаючи,
Пригорни до серця мене.

Не тривож, дівчинонько, серця полум'яного
І не гай марно молоді літа,
До зорі ранкової не чекай коханого,
Бо вже іншу він пригорта.
Не люби, страждаючи,
Не чекай коханого,
Бо вже іншу він пригорта.

Як себе від розпачу і журби розраяти,
Ой до сліз щастя і кохання жаль.
Не шуми, калинонько, людям не розказуй ти
Про мою дівочу печаль.
Не шуми, червоная,
Людям не розказуй ти
Про мою дівочу печаль.

Як весна барвистими зарясніє квітами,
Соловей пісню заспіва в саду.
Не шуми, калинонько, наді мною вітами,
Щастя-долю я ще знайду,
Не шуми, червоная,
Наді мною вітами,
Щастя-долю я ще знайду.
ВИШИВАНКА

Слова М. Сома
Музика О. Сандлера

З вечора тривожного аж до ранку
Вишивала дівчина вишиванку.
Що тоненька голочка для сорочок,
А ще тонший в дівчини голосочок.

Вишивала дівчина, вишивала,
На полотно білеє душу клала.
Вишивала дівчина, вишивала,
Чорну і червоную нитку брала.

Що та чорна ниточка - розставання,
А червона ниточка - то кохання.
Що та чорна ниточка часто рвалась,
А червона ниточка легко слалась.

Я піду в неділеньку на гулянку,
Подарую милому вишиванку.
Сердься, мій соколику, чи не сердься, -
Будеш ти носить її коло серця.
⇦ Ctrl предыдущая страница / страница 20 из 22 / следующая страница Ctrl ⇨
мобильная версия страницы 



cartalana.orgⒸ 2008-2018 контакт: koshka@cartalana.org